Святий Миколай у тюрмах.
Увечері 17 грудня напередодні свята Слідчий ізолятор № 13 м. Києва прийняв гостей. Перед вечірньою прогулянкою та перевіркою понад сто душ в'язнів, що відбувають термін покарання у Київському СІЗО, зібралися у клубному залі поруч каплиці Святого Іова Багатостраждального.
Докладніше
Недільна служба
10 грудня 2006 р. Підвальне приміщення - крипт - Церкви святого Миколая на Аскольдовій могилі.
Під час дитячої служби.
Фото з газети газети "Оранта"
ДокладнішеПилип Морачевський – перший перекладач Євангелія українською
(до 200-річчя від дня народження)
Сьогодні мало хто знає ім'я Пилипа Морачевського, а тим більше його працю, яка спонукала міністра внутрішніх справ тодішньої Росії Валуєва до видання отого сумнозвісного для нашого народу Валуєвського указу: «... никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может!».
ДокладнішеРеколекції в'язничного капеланства
“В'язничне середовище. Вплив душпастирства на в'язнів. Переміни пенітенціарних систем у пострадянських країнах”.
Ворзель 27- 30 листопада 2007 р. Б.
Докладніше
Служба ув'язненим
20 листопада 2006 року жінкам, що перебувають в Уманській жіночій колонії, Благодійний Фонд "Карітас-Київ" передав допомогу.
Понад 400 жінок, серед яких переважно молоді дівчата, які вперше потрапили до в'язниці, називають тут спецконтингентом колонії. Теплий одяг, взуття та гігієнічні засоби, медикаменти – найбільш потрібні речі.
Парафіяльна служба милосердя «Карітас-Печерськ»
ДокладнішеЗемля. Для Довженка
20.10.2006
Один із великих українців, кінорежисер Олександр Довженко спочиває в Москві - на Новодівочому цвинтарі. Хоча колись заповідав, щоб його поховали в Україні.
«Померли, напевне, і мати, і батько. Од голоду чи німецької кулі імені моїх друзів. (Батьків не вивезли з окупованого Києва. - Ред.) Хочу і я, де б я не впав, лежати у Києві, на горі, біля зруйнованої Лаври, над Дніпром». (Запис у щоденнику, червень 1942 року).
Ще через три роки, у листопаді 1945-го: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю у Києві, десь над Дніпром на горі».
- Олександр Довженко заповідав, щоб його поховали на батьківщині і назвав місце - у Києві. Чому ви підтримали ідею перепоховання в Сосниці? - Він прагнув до України. Це головне. Я переконаний: недостатньо тільки перевезти прах. Потрібно, щоб відродилася національна ідея. Потрібна цілеспрямована державна політика, підтримка. Необхідно виявити політичну волю.... Коли довідався, що біля Аскольдової могили в Києві хочуть побудувати пантеон для відомих українців, ця думка не здалася мені гарною. Довженко заслуговує не почесного гуртожитку, а окремої могили.
історія Аскольдової Могили, Друковані ЗМІ
Докладніше